Професія чи поклик? Хоббі чи спорт? Хай би там як, але особистості такої професії у більшості людей асоціюються з чимось містичним, надлюдським і таємничим. Можливо не надто влучні епітети, та їх кулі куди влучніші за слова і вирази, якими можна годинами описувати цю цікаву і водночас небезпечну професію.
Одразу на думку спадає оскароносний «Леон кіллер» з Жаном Рено і Наталі Портман в головних ролях, який демонструє всю таємничість і холоднокровність таких персон. Загалом про таких особистостей у світі відзнято чимало картин і до переліку найвідоміших можна віднести ще одну картину «Ворог біля воріт» з Джудом Лоу.
Чи знімуть фільм про героя нашої повісті в майбутньому, то дуже велике запитання, але його постать безсумнівно заслуговує уваги. Більше на сайті edmontonski.
Дитинство і юність
Майбутній відомий військовий снайпер народився в сотнях кілометрів від Едмонтона, а саме на мальовничому острові Фого, Ньюфаундленд 11 листопада 1976 року.
У той час, як більшість однолітків у дворі ганяли шкіряний м’яч, граючи в футбол, наш герой, певне, відчував жагу до іншого. Вже з найменших літ у маленького хлопчика яскраво проявився талант до стрільби і в достатньо юному віці юнак вмів стріляти з гвинтівки, використовуючи обидві руками.
Дитяче захоплення переросло в дещо більше, ніж просто забаву, і хлопчина пішов військовою стежиною.
Шлях військового снайпера і рекордсмена
Вже в віці 21 року Роб офіційно перегорнув першу сторінку свого військового шляху, коли став бойовою одиницею Канадської армії, а невдовзі розпочав службу в третьому батальйоні легкої піхоти принцеси Патриції. До речі, це один з трьох піхотних полків регулярних сил Канадської армії.
Заслуги юнака не залишилися непоміченими, і через два роки Роб служить як миротворець, в Боснії.
Березень 2002 року надовго змінив життя не лише Роба, а й історії снайперів, коли доля закинула чоловіка в Афганістан. Подія трапилася під час операції «Анаконда» в долині Шах-і-Кот. У ході бою наш герой встановив рекорд, коли з відстані 2430 метрів зміг вбити ворога трьома пострілами в різні частини тіла. Примітно, що інтервал між пострілами був всього три секунди. Таким чином Робу вдалося побити попередній рекорд по стрільбі по нестатичній мішені на 120 метрів, який належав його побратиму Аарону Перрі.
Рекорд тримався до 2009 року, коли капрал Хорс Крейг зробив аналогічне, щоправда, вже з відстані 2475 метрів. Та все одно Роб і його команда за ту операцію в Афганістані отримали нагороди від армії США.
Це лишень маленька крихта від всіх службових і особистих досягнень Роба, та добрі вони чи ні, але саме цей шлях привів нашого героя до Едмонтона.
Коли шлях в армії добіг кінця, чоловік у віці 28 років перебирається до столиці Альберти і тут перед нашим героєм постало питання: “Куди податися?” Обирати потрібно було між поліцією і збройними силами “Другої Об’єднаної Оперативної групи”. До речі, останні вважаються елітними підрозділами спеціального призначення. Та попри гучне звучання назви, Роб обрав службу в поліції Едмонтона.
Вісім років роботи в поліції, після яких наш герой відкрив у столиці Альберти власну “Академію стрільби Роба Ферлонга”, де навчає молоде покоління і передає свій досвід.
До історії військової справи увійшов як рекордсмен, чиє досягнення трималося сім років, а також власник нагороди “Бронзової зірки”, та і це ще не все. Знання і вміння Роба відкрили йому шлях, хоч і в невеликий, але все ж, у світ кіно. У 2009 році наш герой отримав головну роль в картині “Снайпер. В прицілі”, режисера Емре Шахіна.
Тож варто констатувати, що своє місце в житті Роб знайшов і, здається, що його історія може лягти в основу якоїсь картини, яку звісно може прикрасити режисер. Тож, як то кажуть: “Ніколи не кажи ніколи”.